Герой Тайтона Майя розшукує:
ЛОРДА СКОРДЖА

про тебе:
Завжди був ситхом, завжди залишається ситхом, незважаючи на довгі роки служби Імператору Вішейту, незважаючи на те, що в кінці-кінців таки зрадив Імператора. Скордж почав як вірний адепт Темної Сторони Сили, беззастережно відданий владиці, а закінчив, як і раніше, як незмінний послідовник вчення про владу і могутність, але при цьому обернувся проти колишнього пана. Скордж побачив, якою катастрофою обернеться правління Імператора, і звернувся проти нього, прийнявши бік Ревана та Вигнаниці, які вірили, що повелителя ситхів можна вбити. Скордж сплів чимало інтриг, уникаючи підозр свого пана, сприяв знищенню старої Темної Ради, проте наприкінці зрадив тих, хто повірив йому. Він побачив у видінні, що допомагав не тим людям, що ні Реван, ні Митра не були тими, хто вразить Імператора. І завдав смертельного удару по Вигнанніці, так само був готовий вбити і другого джедая, не зупини його Імператор. Скордж зумів переконати його, що завжди був на його боці і прикинувся союзником обох джедаїв, щоб розправою над ними довести свою відданість. Так він заслужив для себе безсмертя і став першим Гнівом Імператора — його особистим катом. Але він збрехав і цього разу. Минали роки, навіть століття. Він зрадив знову, зустрівши на планеті Квеш Героїню Тайтона, мого персонажа і колишню уродженку Імперії, впізнавши у ній джедая, якого побачив у видінні за 300 років до того. Коли команда джедаїв вторглася в фортецю Імператора і була схоплена, Скордж нічим не видавав своїх намірів доти, поки через кілька місяців Героїня не звільнилася від впливу Темної Сторони за допомогою привида Сили свого вбитого наставника, що відвідав її. Скордж звільнив команду Героїні, повернув їм корабель і надалі неоціненну допомогу, розкривши плани Імператора, зірвавши разом із джедаями ритуал, який сприяв би знищенню життя в Галактиці. І саме він провів команду Дромундом-Каасом до Темного Храму, де Майя вразила тілесну оболонку Вішейта.

про мене:
Мій джедай не повністю "світлий" - темрява торкнулася її. Вона втекла з Дромунд Кааса на торговому кораблі, і через пару пересадок проникла в область Республіки, де зайнялася пошуками джедаїв (по суті зіграла як Кіра, але не тягнула так довго з падаванством, відразу знайшовши вихід до джедаїв). Просто в неї був вибір - поступити на Коррібан і загинути там, або обрати свій власний шлях. Тож мій персонаж відразу ж знала, що хоче вивчати шляхи Сили, але не так як хотів її батько, мріючи досягти слави для свого роду через своїх дітей. І молодому обдаруванню це вдалося, а далі… ми знаємо, що було далі - Тайтон, Балморра, Пожиратель Світів, Лорд Скордж, який міг відкрити новій грані Сили для юної джедай відкритої для навчання. Моя джедай дуже цікава та бажала б стати "сірою" і завдяки менторству Скорджа, який помітив що вона "не цілком втрачена" ми разом могли б досягти великих висот. Крім гри за вчитель-учень, товариш-друг, цікаведитя-валянок, я надіюся що ми зможемо трошки розворушити Скорджа та оживити його, допомогти йому відчути нові емоції та почуття, навіть коли Війшет ще буде живим і контроль безсмертя над життям буде ще великий.

Сільві Лафейдоттір розшукує:
ЛОКІ

про тебе:
Коротка довідка:
- Син Лафея. Принц Асґарду. Напівйотун, вирощений чаклункою. Брат Тора.
- Бог Обману та Красномовства. Найввічливіший Трикстер усіх часів. Майстер ефектних перевтілень.
- Скалка в дупі цілого всесвіту. Жартівник, бешкетник і гедоніст до мозку кісток.
- Самотній настільки, наскільки може бути самотнім тисячорічне божество, чия прийомна родина втрачена назавжди.
- Доріс до того рівня саморозвитку, коли здатен відмовитися від своєї Величної Мети заради когось іншого.

А тепер давайте душевніше.

бог має щоразу два варіанти,
тож обирай щоразу між обома©

Я шукаю гравця, який так само любить Локі з серіалу 2021 року, як його люблю я. Мені хочеться бачити кмітливого, допитливого і проникливого Трикстера, який розуміє ціну хорошого жарту і ще краще розуміє ціну жарту поганого. Локі, ще не вигорілого до остаточної зневіри, готового до дружби і до самопожертви.

Чесно скажу, що розраховую на канонічну історію enemies to lovers, із усіма їхніми смішними, незграбними моментами про двох богів, які так довго живуть, а висловлювати свої справжні почуття ще не навчилися. Втім, це точно не про "а потім вони жили довго і щасливо". Це про довгий і болючий пошук порозуміння одне з одним і з самими собою. Бо Сільві та Локі — персонажі, в яких усе вкрай погано з довірою, від цього нікуди не подінешся і про це гріх не зіграти. Бо Сільві та Локі — це одна особистість на різних гранях, а щоб полюбити себе, часто доводиться докласти значно більше зусиль, ніж щоб полюбити когось іншого.

Щодо історії. Хоча я дуже люблю серіал, мені не хочеться повторювати історію точно за сценарієм, тож маю мінімум дві ідеї (але також відкрита до релевантних пропозицій):
1. До TVA потрапляє інша версія Локі, не з 2012 року, а старша. Стається це наступним чином: Локі та Сільві випадково зустрічаються в розпал Раґнароку в Асґарді, разом рятуються звідти і Сільві провокує нексус-подію, крадучи в Локі Тесеракт. Схоплений та доправлений до TVA в якості "порушника", Локі розбирається з цим прикрим непорозумінням і вже від співробітників TVA дізнається, що Сільві — його власна варіація. Його таймлайн стирають, утім самого Локі визнають невинуватим і він долучається до роботи в TVA як аналітик-помічник Мебіуса. Коли і за яких обставин вони з Сільві перетнуться наступного разу — вирішимо разом. Я б з радістю влаштувала їм екскурсію всіма можливими і неможливими апокаліпсисами. Можна і Мебіуса з собою прихопити, він чудовий і я цілком приймаю концепцію їхньої дружби та/або поліаморії на трьох.
2. Якщо не хочеться переповідати серіал з власної точки зору, тоді вважаємо події першого сезону чистим каноном аж до моменту потрапляння у замок Канґа, а вже там усе розвиваємо, як заманеться. Священний Таймлайн обов'язково буде зруйновано, проте тільки нам обирати, яким чином і що саме далі коїтиметься з персонажами. (У випадку, якщо вам більше сподобається ця ідея, я все ж запропоную зіграти один епізод перед подіями в замку, оскільки на цей момент персонажі вже мають доволі сильно одне одного відчувати, так само як і гравці).

! Будь ласка, пропонуючи себе на роль Локі, надішліть мене в приватні приклад свого поста. Можна за іншого персонажа. Можна навіть російською, якщо ви раніше грали нею, а тепер хочете перейти на українську. Мені дуже важливо співпасти з людиною за відчуттям тексту.
!! Я теж не читала всіх-всіх коміксів про Бога Хитрощів і загалом лише рік усерйоз цікавлюся Marvel, тож будемо розбиратися в нюансах канону разом (якщо захочемо).

про мене:
Моя персонажка: Сільві Лафейдоттір, донька Лафея, прийомна донька Одіна та Фріґґи, принцеса Асґарду, Богиня Обману та Історій, небезпечна варіація Локі, порушниця Священного Таймлайну, мандрівниця в часі та просторі (простішими словами – безхатня безробітна). Моя Сільві – напівканон, зліплена з уривків інформації з серіалу та коміксів, моїх фантазії та ніжної любові до героїні.
Трохи про мене: граю на форумках більше 10 років, з улюбленими співгравцями схильна до спідпосту, звикла до постів на 3-5К символів (не без відхилень у вступних постах та діалогах), назбирую довкола гри багато візуальної естетики та складаю персонажні плейлісти, ціную вміння гравця відокремлювати живих людей від їхніх персонажів і люблю триндіти поза грою. Якщо ви довго або зовсім не грали українською, я толерантна до грамотності на четвірочку, історія та стиль для мене значно важливіші.

Джон Шепард розшукує:
ЕШЛІ ВІЛЬЯМС

про тебе:
Іден Прайм став для тебе персональним пеклом - ми прийшли занадто пізно, коли весь твій загін був знищений, а ти опинилася в оточенні гетів без надії на життя. Я втратив товариша в той день, але це померкло поряд із твоєю втратою, - ти пішла за мною, але не тому, що хотіла вижити, але тому, що хотіла бути похованою у пилу нерідної планети. А коли тобі не вдалося - я відштовхнув тебе від Маяка і побачив повідомлення протеан перед тим, як втратити свідомість на два дні, - ти уникала навіть мого погляду, бо відчувала вину. Але мені здалося, що тоді ти вирішила продовжувати жити.
За рекомендацією капітана Андерсона я намагався частіше спілкуватися зі своєю командою, тож мені доводилося часто спускатися до того, місця, де ти любила проводити час. Чому саме в напівтемряві вантажного рівня біля шаф з екіпіруванням? Наче та темрява могла приховати рум'янець на твоєму обличчі, коли ти намагалася мені не посміхатися і ховала погляд.
Поряд з найпередовішими технологіями, які ми мали на фрегаті, разом із представниками інших рас, які долучилися до нашої місії, у світі, де основною релігією стали зорі та космічний вакуум між ними, ти виявилася старомодною дивачкою, що молилася та читала вірші з минулого століття. Але ти подобалася мені такою - неочікуваною, незвичною, нетиповою. Я не помітив, як сам почав посміхатися.
Рішення, яке мені довелося прийняти на Вермайрі, було одним з найважчих у житті. За кілька місяців поряд ти стала частиною команди, але я не міг не врятувати Кайдена, якому Сарен не залишив ні шансу. Надія на те, що у капітана Кірахе є запасний план, що врятує його загін, згасла, коли Джокер показав радіус вибуху на покинутій базі. І те квітуче почуття, що тільки почало зароджуватися всередині мене, перетворилося на чорну діру. Але я зарано зневірився.
Ми ледь врятували Цитадель, коли Володар підкорив собі Сарена і мало не запустив процес знищення усієї Галактики. Кілька тижнів я провів на реабілітації, але в один з тих днів мені повідомили, що ти жива. Я не міг повірити, але водночас відчував, що завжди знав - тебе так просто не знищити, навіть якщо здається, ніби після того вибуху не залишиться навіть пил. Але саларіанська група особливого реагування (ГОР) планує більше десяти основних сценаріїв розвитку подій, один з яких врятував тебе та переніс на Сур'Кеш.
Після перемоги ми бачилися не так часто, як би нам хотілося, - я відчував провину, що вибрав тоді не тебе, а ти страждала через те, що поставила цей вибір переді мною. Але ми пожалкували мільйон разів про те, що викроїли недостатньо часу один для одної, коли "Нормандію" знищили над Алкерою. Я чув, що ти перейшла у розвідку в інший флот, що базувався на іншому кінці Галактики, і я тільки можу собі уявити, що ти відчула, коли почула жахливі новини. Мабуть, те саме, що я відчув відлітаючи з Вермайру?
Не знаю, чи вірила ти в чутки, що Цербер відновив мене та змусив працювати на себе. Не знаю, чи вірила ти у відомості, що до мене приєдналися наши колишні товариші по служби. Не знаю, чи вірила ти в мою порядність досі, коли ці чутки та відомості підтвердив Кайден після нашої зустрічі на Горизонті. Здогадуюсь, що тобі, як і Кайдену, це не сподобалося - але ти не писала листів з вибаченнями за свою експресію та не намагалася мене зрозуміти. Бо ти така. Бо саме через це ти мене так зачепила.
Ми ніколи не обіцяли, що будемо разом. Ми не клялися у вірності, не будували планів на майбутнє, не бажали нічого, що виходило за рамки нашої місії. У мене були інші, коли життя знову розвело нас по різні кінці Всесвіту, і я не був би проти, якщо ти теж була з кимось крім мене. Хіба були ми колись разом - у класичному та нормальному сенсі? Може, найбільшою нашою помилкою почати тоді, коли наш світ у вогні? Я більше не бачу рум'янцю на твоєму обличчі, навіть коли торгаюся його згрубілими пальцями, але у карих очах впізнаю полум'яне пекло, що ми залишили на Землі, коли відлітали. В цій боротьбі ми тепер загинемо обоє, але на цей раз кожну хвилину до цього краще бачити неминучу гибель з тобою.

про мене:
Знаю, що Ешлі не користується популярністю на рольових, але я чітко бачу, як її та ці стосунки зробити глибокими та цікавими. В моєму описі у них не так багато часу, який вони проводили разом, та майже кожна поразка чи перемога Шепа відбувається без неї, але це здається більш реалістичним та робить почуття схожими на ілюзію та міраж. Шеп явно Ешлі ідеалізує, але можливо в тому числі й це тримає його на плаву та змушує прагнути досягнути того, що знаходиться так далеко.
Не варто переживати, що Ешлі "помирає" на Вермайрі, а потім події розлучають їх знову - до самого початку Жнив. Бо саме з того відльоту з Землі вони знову опиняються на "Нормандії" разом. На Марсі поранення отримує Кайден, але це зовсім не означає, що Ешлі весь час просто стоїть за спиною Шепа. Я бачу її такою ж недовірливою після співпраці Шепарда з Цербером, і усі спроби вияснити стосунки можна огорнути в драматичний екшн на кшталт тих, що відбуваються на Цитаделі з Кайденом.
Те, що залишається за кадром, - чиста дошка, на якій можна малювати будь-що, і сама Ешлі може бути вільно інтерпретованою, за виключенням лиш найбільш ключових подій та рис. У мене особисто є багато ідей, якими буду радий поділитися, але не нав'язувати.
Ну, і як можна зрозуміти з того, що я написав вище, це заявка в пару.
По стилю написання постів: зазвичай пишу від 4 до 8 тисяч символів, хоча останнім часом себе стримую і намагаюся писати поменьше. Виділяю пряму мову напівжирним, але тільки якщо співгравець не просить так не робити. Так само і з лапслоком - за замовчуванням не використовую, але за потреби підлаштуюся.
Люблю обговорювати гру у меседжерах, бо це швидко і зручно, та й взагалі люблю поговорити, тож буду радий використовувати щось крім приватних повідомлень на форумі. Проте, якщо не маєш бажання переходити цю межу, я не буду наполягати.

Тігнарі розшукує:
САЙНО

про тебе:
Ти вірний законам і власним принципам більше, ніж самій академії, чи не так? Істина гроза Сумеру, яку не хвилює, студент перед нею, чи науковець. Проте, тебе не цікавить ні слава, ні багатство – в цьому ми з тобою й подібні. В світі є більш вартісні та важливі справи, аніж витрачання дорогоцінного часу на наукові дебати. Для мене цією справою є збереження тропічного лісу, для тебе – правосуддя.
На перший погляд ти здаєшся непробивним та жорстоким, але це враження розсіюється серед тих, кому пощастило опинитися з тобою за обіднім столом або за грою в карти. У Гандхарві ти з’являєшся лише у вільний час, якого в тебе (особливо після порятунку Дендро Архонта) неймовірно мало, або по справах, коли якомусь твоєму підлеглому чи тобі самому потрібне лікування. Звісно, є ще один привід, який я стараюсь не розголошувати: перевірити стан Коллеї. Ти чудово розумієш, чому вона намагається уникати тебе, і ставишся до неї з повагою. Я впевнений, що, коли вона поступить до Академії, ти будеш стерегти її, можливо, ще більше, ніж я.
Про тебе самого відомо водночас багато і абсолютно нічого. Ким ти був і як тебе прийняли в Академію? Чому ти обрав форму жреців Царя Дешрета? Яким було твоє дитинство і до якого роду ти належиш? Так багато питань та незакритих гештальтів можуть служити підставами до найрізноманітніших теорій, та станеш ти їх підтверджувати, чи будеш й надалі тримати це в таємниці?

про мене:
Просто лісовий вартовий – це все, що тобі потрібно знати про мене на даний момент. Я тут не для того, аби виставляти тобі якісь умови. Я не вимагатиму регулярних та швидких відповідей на свої пости, тому що сам можу їх затримувати. Я не вимагатиму від тебе постів якогось конкретного розміру, бо сам звик підлаштовуватись під гравців і писати по-різному. Тільки переходиш з російської на українську або не звик писати тексти українською? Поважаю і чудово розумію, що можуть виникати труднощі чи з’являтися русизми. Притримуюсь тієї думки, що рольові – це хобі, потрібне для приємного проведення часу, а не для зайвої трати нервів.
Стосовно твого персонажу, вимог як таких в мене теж нема. Достатньо того, щоб ти не сильно відхилявся від канонних характеру та поведінки Сайно, а для всього іншого я завжди відкритий до обговорень. Особливо буду радий людині, яку дійсно цікавить світ гри. Лор геншину об’ємний та часто жорстокий, але за це ми його і любимо. Якщо в тебе є якісь хедканони, пропозиції чи теорії – я з превеликим задоволенням готовий обговорити їх та поділитися власними.
Просто приходь. Ми всі дуже чекаємо на тебе (навіть Коллеї, хоч вона тобі про це і не скаже).

Деймон Таргарієн розшукує:
ЛЕЙНУ ВЕЛАРІОН

про тебе:
Лейна — винятково прекрасна жінка. Висока, струнка, з довгим золотисто-білим волоссям, які спадають їй нижче плечей — Лейна успадкувала красу істинних Таргарієнів від своєї матері, а сміливий і нерозважний дух від батька.
Після смерті першої дружини Візеріса I великий мейстер Рунцітер став схиляти короля до нового шлюбу і в якості дружини пропонував леді Лейну Веларіон. Рунцітер вказував, що, взявши дівчинку за дружину, Візеріс зможе залагодити конфлікт, що виник між Залізним Троном і Дріфтмарком, а Лейна неодмінно буде чудовою королевою. Але Візеріс вважав за краще взяти за дружину Алісенту Хайтауер, що викликало невдоволення лорда Корліса і посилило напругу між домами, але не стурбувало саму Лейну.
Незабаром Лейна була заручена з сином Морського владики Браавоса, але його батько помер перш, ніж вони змогли одружитися, а сам син виявився  марнотратним дурнем, бо втратив багатство і могутність своєї сім'ї до появи в Дріфтмарку. Не маючи можливості позбутися небажаного нареченого, проте не бажаючи нарешті влаштувати їхній шлюб, лорд Корліс неодноразово відкладав весілля. Деймону прийшлось вчинити як справжньому лицарю — він вбив небажаного нареченого і сам одружився на доньці Морського Змія.

про мене:
Одні кажуть, що Деймон Таргарієн закохався у Лейну Веларіон, лише поглянувши їй у вічі. Інші в свою чергу заявляють, что донька владики Дріфтмарка була для брата короля лише можливістю возвиситись. Як би там не було, але буде цікаво заглянути всередину цих стосунків, і поміркувати чого ж там було більше - розрахунку чи почуттів? Адже не буде таємницею те, що Деймон все ж таки був досить захоплений Лейною, з якою мав досить багато спільного.
Також досить близькими їхнє подружжя було з Рейнірою, дружиною брата Лейни. Вони втрьох також багато часу проводили разом, через що багато непристойних пліток почало блукати слідом за ними.
Як би там не було, але життєвий шлях Лейни - обмежений і закінчився тоді, коли у неї все життя було ще попереду. Але для гри нам епізодів у насиченому житті Таргарієнів-Веларіонів нам вистарчить. Я більше схиляюсь до гри довкола книжкового варіанту, тому і уявляю собі Лейну — не такою, як у серіалі. 

Ейгон Тарграєн розшукує:
ГЕЛЕЙНУ ТАРГАРІЄН

про тебе:
Ти появилась на світ на два роки пізніше за мене. Червонощока і пухкенька ти верещала так, що ворони сполошилися в вежі мейстера. Довгоочікувана дівчинка, мамина радість та втіха. На твою честь влаштували бенкет, де тільки й були балачки, яка ж бо то радість для жінки родити доньку. Матінка всі ті розмови слухала, невпинно намагаючись заколисати тебе у себе на колінах. Вона посміхалась і погоджувалась, що синів королеви родять для королівства, а от доньки – це їх щастя, їх втіха, особистий подарунок від богів. От тільки не розуміла молода та вродлива королева, як це вічно крикливе дівчисько може бути радістю? Не розуміла, але мовчала, бо такі вже звичаї в нашому Вестеросі.

Ти завжди була особливою. Тиха, сама у себе на думці, більше зацікавлена світом всякої повзучої гаді під ногами чим великою історією власного дому. Тебе намагались зробити нормальною: навчали танцям, та шиттю, арифметиці, читанню та геральдиці, ти разом зі мною вивчала валірійську та у дванадцять років осідлала дракона, на ім'я Вогняна мрія, але власний світ – той що у голові, що промовляє до тебе у снах – міцно взяв в обійми й не збирався відпускати.

Наш шлюб був лише питанням часу. Така вже традиція дому Таргарієнів, що старший син повинен взяти собі за жінку сестру. Сказати, що мені було радісно зв’язати життя з недалекою, як мені здається, дівкою – це все одно що запевняти всіх у вмінні стяти проти вітру – безглуздо та смішно. Мабуть, і ти не дуже горіла бажанням бачити саме мене своїм чоловіком – два молодші брати більш виховані та не хвастаються своїми нічними подвигами в борделях, - але ніхто нашою думкою не цікавився. Обмін обітницями в септі Королівського Причалу, великий банкет та тости за наше здоров’я і твою плодовитість. Гості перешіптувалися, що наречена якась надто сумна і ні разу за день не посміхнулась. Я ж наклюкався так, що тільки чудом не заснув під столом.

Через рік після одруження ти стала матір’ю, подарувавши королівству двох чудових діточок. Хлопчика назвали Джейгейрисом, а дівчинку - Джейгейрою. Обом в колиски поклали по драконовому яйцю, які незабаром проклюнулися. Та з двійнятами не все добре. Джейгейра росте дуже повільно. Вона не плаче, не всміхається – не робить нічого з того, що мають робити немовлята. Її брат має по шість пальців на лівій руці й на обох ногах. Та ти їх любиш і приймаєш з усіма недоліками. Я ж… що ж, принаймні в голос не звинувачую тебе в їх "особливостях".

А ще, Гелейна, у тебе є слова, що зриваються з вуст проти твого ж бажання і часто вони бувають вісниками страшних перемін.

про мене:
Я не найкращий у світі чоловік, батько та взагалі, то треба було Еймонду родитися першим. Але маємо, що маємо, як то кажуть в народі. Буде чесним і скажу, що раптового навернення в сім’ю не обіцяю, але мені хотілось, щоби поступово і неспішно наші стосунки йшли в сторону розуміння та підтримки (наскільки це взагалі можливо, враховуючи твої віщі сни та мою любов до вина). Дітей я люблю і нехай згадую про них не так часто, але все-таки час з ними проводжу не тільки коли мекнув.

І так, буду відкритим до  кінця: я не хочу ходити рогатим. Те що Еймонд молодець і завжди готовий виконати обов’язок – це добре, але я якось погано уявляю, як Гелейна бігає в його опочивальні. Розумію, що з моєї сторони – це егоїстично, бо Семеро вчать нас ділитися, але я за канонічну історію, де мої діти, то мої діти.

Букви в постах не рахую і насправді не такий вже душнило, як може здатися, читаючи попередні рядки. Охоче потеревеню у флуді, обговорю всі можливі теорію та поділюсь хендканонами.

Бейла Таргарієн розшукує:
РЕЙНУ ТАРГАРІЄН

про тебе:
Краща версія мене.

Рейна не буде скреготіти зубами, сипати прокляттями або намагатись нацькувати Караксеса на нещасну септу чи доньку стюарда через зауваження в свою сторону. Рейна посміхнеться і подякує у відповідь. В її крові трішки більше солі моря від Веларіонів чим вогню від Таргарієнів. Спокійна, завжди готова вислухати та допомогти, їй легко дається рукоділля та музика. Рейні подобається проводити час в колі доньок замкових лицарів чи за книгами в бібліотеці. Рейна була більше прив’язана до матері чим до батька, та це зовсім не означає, що її в новій сім’ї люблять менше за інших дітей. Заручена з молодшим сином принцеси Рейніри – Люсерисом – Рейна вже готується до ролі леді Дріфтмарку, нехай кожного вечора молиться Новим Богам за здоров’я бабусі. Вірна сім’ї та своєму обов’язку. Її дракон вмер незадовго після пробудження і втрату дівчинка перенесла дуже складно. З новим яйцем, подарованим після повернення в Вестерос, Рейна навіть спить. Вона мріє про дракона та одного прекрасного дня він у неї обов’язково буде. Але зараз Рейна відчуває себе в сім’ї білою вороною, нехай знає, що її люблять та цінують.

про мене:
Пости пишу від 3 тисяч символів та як дальше піде. Більше орієнтуюсь на книжковий канон чим на серіальний. Спокійно відношусь до всяких виділень в тексті, графіки та «гри зі шрифтами», пости від першого лиця в ступор не кидають.
Буду рада сестрі та з радістю заберу в гру. У нас тут дружня атмосфера та приємна компанія.

Візеріс І Таргарієн розшукує:
АЛІСЕНТ ГАЙТАВЕР

про тебе:
Ти не вибирала своєї ролі, але думала, що дійсно хочеш вийти заміж за короля. Це бажання тобі нав'язав батько, скориставшись твоєю вродою та доброзичливістю, що спонукало мене обрати тебе за дружину. Я знаю, що ніколи не приваблював тебе, коли ти приходила щоночі після смерті Еймми. Можливо, ти навіть вдавала ту милу цікавість тими речами, які я розповідав, та тими поробками, що я майстрував у вільний час. Проте я вірю, що з часом я став для тебе кимось більшим - вірю, що ти не кохала, але любила мене. Менше, ніж наших дітей, але з усією повагою та теплотою, на яку була спроможна.
Я теж тебе з часом полюбив. Розгледів за твоєю вродою душу, яка така ж прекрасна, як і ти сама, нехай розгублена та похмура через те, що король, який тобі дістався, зовсім не схожий на ідеального. Ми розуміємо, що ніколи не станемо найкращими з-поміж інших одне для одного, але принаймні це краще, ніж не мати нікого. Я сподіваюся, що зробив тебе хоча б трішечки щасливішою.

про мене:
Граю повільно, тому не вимагаю поспішати. Пости намагаюся писати невеликі, щоб не дуже затягувати події, але загалом підлаштовуюся під розмір співгравця. Стосовно жанрів та стилістики - готовий грати все, аби нам було цікаво. Загальні ідеї для гри маю, про деталі вже звик домовлятися, щоб не нав'язувати тільки якісь свої думки. Так само відкритий для пропозицій починаючи з канону, закінчуючи найдивакуватішими альтернативними епізодами.
У касті ми домовилися, що починаємо гру з весілля Рейніри та Деймона, тому крім Танцю з драконами є можливість пограти події, які йому передували, але я тільки "за" зіграти щось і раніше.
Думаю, що інші гравці також не відмовлять у грі. Каст у нас не токсичний, чорні з зеленими не сваряться, діти одне одного не булять.
Не проти комунікації поза грою, якщо це важливо для натхнення та підтримки інтересу.

Кіліан Джонс розшукує:
РУМПЕЛЬШТІЛЬЦХЕНА

про тебе:
[indent] Крокодиле, ти - істота, чиї батьки просто невдало чхнули, аби придумати тобі ім'я. Ти - уособлення всіх дедді та маммі ішьюс, бо одне так хотіло тебе захистити, що придумало убити, а друге виміняло тебе на вічну молодість. Класні гени, еге ж? З сім'єю у тебе і подалі не складалось: не хотів лишати сина без батька, тому наважився на клеймо дезертира і боягуза, і дружину зрештою через те ж саме втратив. А от коли Пітьма в голову вдарила - ти зразу відчув цей адреналін всемогутності? Ніхто ж більше не міг і слова сказати колишньому сільському прядильникові. Тобі с самому так сильно сподобалась твоя сила, що, обираючи між нею і Беєм, що мав впасти у вирву порталу, вибрав ти... не сина.
[indent] Потім казав, що зрозумів свою неправоту, але будь хоч раз в своєму жалюгідному житті чесним із собою: якби тобі довелося обирати знов, ти б учинив абсолютно так само.
[indent] До речі, комплекс маленького товстого чоловічка Пітьма так і не смогла в тобі зцілити: правду про себе ти не можеш чути, навіть перетворившись на чаклуна, вирішуючи проблему в основном убивством. Тому і усвідомити, що Мілу не знищили пірати, а вона з цілком доброї волі пішла від тебе до одного з них, ти так і не зміг. За це ж ти вбив її, крокодилова твоя шкіра? І з уважністю теж не дружиш (може вікове?), бо руку мені не ту відрубав, намагаючись до боба чарівного дістатись, і план по знаходженню Бея теж корявий придумав - особливо враховуючи, що Бей не хотів бути знайденим. Знаєш, Крокодиле, я міг би стати твоєму синові кращим батьком, ніж був ти.
[indent] Потурати Корі у всьому, аби вона стала найбезжаліснішою і жадібною відьмою... це, звісно, був гарний план. Надійний. Як гномові годинники. Зрештою, її старша дочка - дівка сильна магічно, - тобі і з доплатою не була потрібна, а от молодша, замріяна, якій той трон взагалі не здався, здалась тобі чудовою сходинкою до мети. Ти зліпив Кору, ти ж перетворив (хай і не своїми руками) Реджину на те, що тобі було потрібно. Так тобі сказали видіння, які ти вкрав у сліпої провидиці. Так тобі треба було дістатись світу без магії і чекати. Ще трошки. І іще. Поки прокляття створеної тобою Злої Королеви не лусне, і Бея тобі допоможуть знайти.
[indent] Ціль - вона ж виправдовує всі засоби, вірно, Крокодиле? І Пітьма так в тебе в'їлась, що себе без неї ти не тямив, і маленькій Бель розбив тим самим сердце задовго до того, як я вистрілив у неї на межі міста. Бо тільки одне майбутнє ти бачиш для себе. Власне, я теж: як колись давно заприсягнувся тебе вбити, так і дотримуюсь обіцянки в цьому, новому, світі - хай навіть отрута мор-шипшини вже використана.

про мене:
[indent] Думаю, відносини тут очевидні: мене бісить твоє існування, тебе бісить моє, а одну територію ми ділим виключно тому, що іншого вибору у нас просто нема. Поривання вграти один одного в труну - це база, на цьому фандом будувався, і ніякі ваші трулави не змінять цього. Руку мою ти, до речі, вкрав і на поличці як сувенір тримаєш, тому тримай лапи подалі від спроб ще і сердце моє вкрасти, йому і так добре б'ється.
[indent] Щодо гри: тут поле непахане можна придумати ідей, як чисто таймлайнових, так і в альти сходити покошмарити тебе глюками Пітьми, я в цьому плані всеїдний. х)  А ще взагалі не примхливий, пишу від 4-5к знаків і до світанку, від першої/другої/третьої особи і з лапслоком/птицею-трійкою — залежить від того, з ким граю; темп гри змінюється сам собою від маніакального давай пост прям зараз напишу ось тримай пост і до депресивного я зробив пост раз на місяць, що в принципі можна списувати на чергове весняне загострення. Приходь! Обіцяю флуд, графіку і труїти тебе по вівторках с:

Бейла Таргарієн розшукує:
ДЖАКЕЙРИСА ВЕЛАРІОНА

про тебе:
Народжений в останні дні року 114 ВЗ первістку принцеси Рейніри та сера Лейнора Веларіона ще не встигли пуповину перевозити, а Червоною фортецею поповзли чутки ніби то зовсім не Таргарієн, а байстрюк Гарвіна Стронга.
Каштанове волосся, карі очі та кирпатий ніс… Ніби цього недостатньо для насмішок зі сторони прихильників королеви. Звісно, цього замало, мабуть, подумав сер Лейнор, а тому ще хотів дати спадкоємцю «простецьке» ім’я Джофрі. На щастя, лорд Корліс встиг вчасно закрито рот сину.
В дитинстві був особливо дружнім с Дейроном Таргарієном. Хлопчиків ростила одна годувальниця, вони разом навчались та фехтували у дворі Червоної фортеці. Вони могли стати братами по духу, але вплив оточення був сильніший.
Королівським указом кожен з малих Веларіонів ще в колисці отримав драконове яйце. Люди, які сумнівалися щодо батька Рейнірових синів, пліткували, що яйця ніколи не вилупляться, але поява трьох драконів довела, що це дурниці. Дракона Джейса назвали Вермакс.
Не на руку «зеленим» та їх мріям про те, що в один прекрасний день король Візерис візьме та назве своїм спадкоємцем Ейгона грало і те, що король залишався глухим до чуток про більшу схожість внуків з лордом-командувачем Золотих плащів ніж з рідним батьком. Мало того, його світлість, коли вершив суд, брав собі на коліна на Залізний трон Джейса і частенько говорив, що одного дня це буде його престол.
З чотирьох років з благословення того самого короля обручений з Бейлою Таргарієн.
Мудрі люди кажуть, що гріхи батьків вражають і синів; те саме стосується і гріхів матерів. Ворожнеча між синами королеви Алісенти та принцеси Рейніри вийшла на новий рівень після бійки хлопчиків на Дрейфмарку. Кинуте в лице синам принцеси «Стронги» вартувало принцу Еймонду ока. Звісно, і тут король намагався відновити мир. Він вимагав від усіх хлопців вибачитися перед протилежною стороною, але слова – вітер. 
Після інциденту на Дрейфмарку Джейс не повернувся на Королівський причал. Разом з матір’ю та братами він відправився на Драконстон.
З хлопчиська, що любив бешкетувати та часто піддавався впливу старших,Джейс виріс сміливим, відповідальним, політично підкованим юнаком, що вміє за себе постояти. Він вірний сім’ї та знає, що корона – це не привілей, а обов’язок .

про мене:

Пости пишу від 3 тисяч символів та як дальше піде. Більше орієнтуюсь на книжковий канон чим на серіальний. Спокійно відношусь до всяких виділень в тексті, графіки та «гри зі шрифтами», пости від першого лиця в ступор не кидають.
Нехай це заявка в пару, але романтик з мене так собі. Якщо так хочеш, можу принести дохлу морську зірку, найдену на березі та подарувати її тобі, як символ кохання. Мені більше потрібна компанія для шукання пригод. Погодься, кидатись камінням в осине гніздо цікавіше разом.

Коммандер Шепард розшукує:
КВАРІАНКУ-ТЕХНІКА

про тебе:
Наше перше знайомство нагадує сцену з типового романтичного кіно: молоду кваріанку, що потрапила у пастку, рятує іноземець, після чого вони відправляються рятувати світ. Ніколи до цього я не взаємодіяв так багато з представниками інших народів, а кваріанці завжди були для мене справжньою загадкою, але ти вразила всю команду своєю відчайдушною хоробрістю та надмірною цікавістю до техніки. Ти справляла враження дитини з найширшим спектром інтересів, який тільки здатний бути, але вміла постояти за себе під час небезпеки. Але мені все одно хотілося тебе захищати - як тоді, коли ми вперше зустрілися.
За шоломом, який приховував твоє обличчя, я бачив дівчину, що готова кидати виклик цілому світові задля своєї мети. У твій останній день паломництва я пообіцяв собі, що коли-нибудь ми ще побачимось, бо відчув, що прив'язався до тебе за весь цей час, поки ти була поряд. Незважаючи на те, що кваріанці жили на краю світу та ніколи не взаємодіяли з іншими расами. Незважаючи на те, що у кожного із нас були свої обов'язки перед нашими народами. І навіть незважаючи на те, що трапилося з Нормандією у небі Алкери, коли вона палала у мене на очах - живий спогад, пов'язаний з тобою.
Але ми зустрілися, - вперше після того, як доля дала мені ще одне життя, - і ти була єдиним знайомим обличчям в незнайомому мені новому світі. За два роки багато чого змінилося і багато хто змінився, а ти не стала виключенням. Мабуть, тоді я поглянув на тебе інакше.
Я не знав, як рахують свій вік кваріанці, але відчував, що ти молодша за мене набагато більше, ніж мені б того хотілося. Я не переходив межу, яку сам перед собою провів, а ти постійно розмовляла із Ґарусом, згадуючи ті часи, коли ми всі тільки-но познайомилися. Я не бачив, як ти дивилася на мене, бо не дозволяв собі вглядатися в очі, напівприховані за непрозорим склом кваріанського шолома. Але я чув, як змінився твій голос після того, як ми повернулися з Аларея.
Можливо, якби ми не думали, що загинемо всередині чорної діри, куди переніс нас ретранслятор Омега, я б так і не побачив твоє обличчя. Ніхто тоді не планував далі, ніж кілька хвилин, і ніхто не сподівався повернутися. Найважчим рішенням було відправити тебе з іншими членами команди назад до Нормандії, але ти ніколи не сперечалася з моїми рішеннями і давала мені стільки свободи, скільки вимагала війна. Якщо я загину, ви з Джокером розкажете, що бачили і продовжите місію, якій я вдруге віддав своє життя, - такою могла б стати моя остання воля, але ми повернулися усі. Такими були б мої останні слова тобі, бо я не зміг тоді додати щось особисте, призначене тільки для тебе. Це диво, що ти дуже швидко зрозуміла - я не вмію говорити про те, що відчуваю.

про мене:
Я не дописував те, як бачу стосунки Талі та Шепа після МЕ2, бо насправді маю дуже багато різних ідей і не хочу обирати якийсь один шлях. Оскільки я б переграв більшість подій МЕ3, це має бути тільки на краще. Є затравка на те, щоб змінити дещо і до початку МЕ3, щоб дати більше можливостей для взаємодії між ними, але я не нав'язую і думаю, що ми це теж зможемо обговорити перед початком гри.
Мені подобається ідея міжрасового роману з усіма побічними ефектами, які можуть виникнути у результаті. Від себе ще хотів би додати до них різницю у віці - коли Тали проходить паломництво, що по суті відповідає обряду ініціації, отриманню паспорта і все таке (тобто, це десь між 16 та 21 роками), Шепу уже так-то тридцять з гаком. Але це ж не стане на заваді справжнього кохання?
Особливих вимог не маю, до стилю співгравця пристосовуюсь, пишу пости середнього розміру. Люблю посидіти у якомусь месенджері за обговореннями фандому, ідей для гри і просто рандомних тем, але це вже за бажанням співгравця.